Чи варто вчити дітей користуватися ШІ?

Штучний інтелект стрімко проникає в життя сучасних дітей: від інтерактивних іграшок до персоналізованих освітніх платформ. Тож виникає важливе питання: як навчити малюків орієнтуватися в цьому світі нових технологій?

Журналісти та батьки Анна Норт і Адам Кларк Естес поділилися своїми думками, спостереженнями та побоюваннями щодо того, як штучний інтелект змінює дитинство — і що з цим робити.

Оптимізм та обережність: ШІ у дитячому світі

Багато батьків із надією дивляться на можливості, які відкриває ШІ. Йдеться не лише про допомогу в навчанні, а й про глобальні досягнення — на кшталт розшифровки мов чи створення нових ліків. Але водночас не зникають і тривоги: чи не позбавить ШІ дітей мотивації вчитися писати, рахувати, думати?

ШІ вже з’являється у початкових школах: деякі округи в США впроваджують відповідні інструменти з дитсадка. Компанії рекламують інтерактивні іграшки з вбудованим ШІ. Наприклад, розроблений співачкою Граймс м’який ведмедик Grok призначений для дітей від 3 років і здатен відповідати на запитання в режимі реального часу. Та, на відміну від звичних касетних іграшок, батьки не завжди можуть знати, що саме «говорить» штучний інтелект їхній дитині.

Освіта: нові інструменти — нові виклики

У початкових класах ШІ застосовують як навчального помічника — зокрема, у вигляді читальських тренерів або інструментів, що допомагають з математикою. Аргументація освітян подібна до тієї, що лунала під час впровадження калькуляторів: нехай ШІ обробляє прості операції, а діти розвивають інтуїцію та глибше розуміння.

Втім, старші учні вже активно використовують генеративний ШІ, наприклад ChatGPT, — зокрема, для виконання домашніх завдань. За даними Pew Research, у 2024 році близько чверті підлітків уже скористались такими інструментами — і ця цифра подвоїлася порівняно з попереднім роком.

Це ставить педагогів перед викликом: що саме варто оцінювати в учнів, якщо написання творів стає справою машини? І чи не варто переосмислити шкільну програму загалом?

Технологія — інструмент, а не ворог

Батьки можуть (і повинні) супроводжувати дітей у знайомстві з новими інструментами. Один із підходів — «технічні тренувальні колеса»: не забороняти, а навчати користуватись ШІ відповідально. Як свого часу вчили дітей користуватись інтернетом або смартфоном.

Психологи й дослідники також радять: варто вивчати нову технологію разом із дитиною — грати з нею в ті самі іграшки, разом тестувати чат-ботів, разом навчатися. Такий підхід формує довіру й критичне мислення.

Безпека — під пильним контролем

Один із головних ризиків — контент, до якого можуть мати доступ діти. Скарги на алгоритми YouTube, вже стали звичними. У випадку з ШІ проблема ускладнюється необмеженістю контенту: чат-боти можуть відповідати непередбачувано, а генератори зображень — створювати речі, не придатні для дитячого сприйняття.

Батьківська увага тут критично важлива: контролювати, перевіряти, цікавитися, що саме дитина бачить, чує і запам’ятовує під час взаємодії з новими технологіями.

Уява, що не зникає

Чи здатен ШІ замінити уявного друга? Навряд. Діти здатні уявити товариша в будь-чому — навіть у банці з-під томатної пасти. Соціальна креативність у них не так просто руйнується.

І все ж ШІ-френди — це нове явище, і попереду ще чимало етичних, психологічних та освітніх запитань. Деякі з них ми не можемо передбачити вже зараз.

Тож навчати чи ні?

Світ змінюється. ШІ поступово стає такою ж звичною частиною життя, як інтернет або мобільний телефон. Його не вдасться повністю відгородити від дітей. Але можна — і потрібно — допомогти їм навчитися взаємодіяти з ним безпечно, критично й розумно.

Як у випадку з велосипедом: без тренувальних коліс не обійтись. Але рано чи пізно — вони знімаються.

Авторка: Дар’я Бровченко

Джерело