У старій дитячій казці маленький паровозик дерся вгору, повторюючи: «Я зможу, я зможу». І хоча він не був найсильнішим, саме віра в себе допомогла йому досягти вершини. У цифрову епоху, де штучний інтелект змінює правила гри, ця проста ідея звучить особливо актуально. Попри інвестиції в мільярди доларів і розробку потужних моделей, багато працівників досі майже не використовують ШІ. Pew Research Center зафіксував: 63% американців або не користуються ШІ на роботі взагалі, або роблять це дуже рідко.
Причина — не в нестачі технологій чи доступу до них. Проблема глибша: люди не вірять, що впораються з новими інструментами. Цю впевненість у власних силах використовувати технічні засоби називають технологічною самоефективністю. У дослідженнях виявлено: часто працівники не бояться змін як таких — вони бояться не впоратися з новими задачами й виглядати непрофесійно. Через страх помилитися багато хто обирає взагалі нічого не змінювати.
Компанії часто недооцінюють людський чинник
Більшість організацій концентруються на створенні інфраструктури — закуповують програми, впроваджують політики, організовують тренінги. Але якщо працівники не вірять, що здатні працювати з новими системами — всі інвестиції виявляються марними. Психолог Альберт Бандура довів: вирішальну роль у поведінці людини відіграє саме впевненість у своїх можливостях, а не реальний рівень навичок. Приклад — школи, де кожен учень має планшет. Здавалося б, ідеальні умови. Але багато вчителів усе одно уникають цифрових інструментів, бо почуваються неготовими.
Схожа ситуація і в офісах. Люди турбуються, що не впораються, що втратять повагу колег або навіть роботу. Часто в цьому страху звучить питання: «А раптом мене замінить ШІ?» Такий спосіб мислення гальмує прогрес і перетворює технології на загрозу, а не ресурс.
Не боріться з машинами — навчіться з ними співпрацювати
Історія про Джона Генрі, який у XIX столітті переміг парову машину, але загинув, — це нагадування: боротьба з прогресом виснажує. Краще — знайти спосіб використати інновації на свою користь. У сучасних компаніях це означає: навчити людей не просто натискати кнопки, а відчувати себе впевнено під час цього процесу. Загальні тренінги не допомагають. Курси на кшталт «що таке ШІ» чи «що вміє ChatGPT» не мають великої користі, якщо не враховують конкретну сферу, завдання й стиль роботи.
У школах найефективнішими виявилися саме ті програми, які були адаптовані під специфіку предмету, класу, досвіду вчителя. Так само і в бізнесі — потрібні індивідуальні, практичні підходи. Людям важливо бачити, як інструмент працює в їхніх реальних задачах, а не в абстрактних прикладах.
Вік і цифрова впевненість: хто готовий, а хто вагається
Згідно з численними опитуваннями, молодші працівники — представники поколінь Z і мілленіалів — значно впевненіші у використанні ШІ. Вони виросли в епоху технологій і ставляться до цифрових інструментів як до природного середовища. А от старші покоління — X і бумери — часто мають гірший досвід інтеграції нових систем. Якщо перше знайомство з ШІ було невдалим, недовіра може лише зростати.
Усе це посилюється гучними фейлами. Як-от, коли Bard від Google на презентації допустив помилку, і компанія втратила $100 мільярдів вартості. Або юрист, який подав позов на основі фейкових кейсів із ChatGPT. Такі історії змушують сумніватися у надійності інструментів.
Тут не допоможуть ні страх, ні адміністративний тиск. Натомість варто будувати довіру, проводити коучинг, давати зворотний зв’язок.
Формула впевненості: 4 фактори, які працюють
Успіх на практиці, навіть дрібний;
Спостереження за іншими, хто вже справляється;
Підтримка, мотиваційний фідбек;
Позитивні емоції, спокій, енергія, цікавість.
В офісному середовищі це можуть бути малі групи для навчання, неформальні воркшопи, щоденна практика в реальних умовах. У PwC, наприклад, запустили формат prompting parties — зустрічей, де колеги разом практикуються у запитах до ШІ.
Це змінює ставлення: з «я боюся» на «я можу». І саме ця зміна — головна рушійна сила впровадження технологій.
Інвестуйте не лише в софт, а й у впевненість команд
Великі компанії вкладають мільйони в інструменти. Але якщо люди не готові їх використовувати — це не інновації, а декоративна модернізація. Справжній прорив стається тоді, коли з’являється поєднання: сучасні технології плюс підготовлені й упевнені користувачі. Бо лише тоді ШІ стає не загрозою, а ресурсом, який реально посилює команду.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.