У цифрову добу соціальних мереж стрічки користувачів наповнюються неймовірно естетичними візуалами — від італійських бабусь, які готують пасту, до милих гіпопотамів, що граються у воді. Деякий час візуальна стрічка була заповнена ідеально спроєктованими крихітними будиночками, що викликало мрії про мінімалістичний рай. Згодом почали з’являтися зображення, згенеровані штучним інтелектом. У багатьох з них легко було помітити помилки: сходи в нікуди, подвійні раковини, дивні тіні. Попри це, більшість коментарів не звертала на них уваги — натомість читачі захоплювалися атмосферою й красою композицій.
Виникає питання: чи ці зображення дійсно вводять в оману, чи проблема — в неуважності глядачів?
Зорове сприйняття — не досконалий фільтр
На думку когнітивних психологів, відповідь — однозначна: увага та візуальне сприйняття людини не завжди справляються з викликами цифрової епохи. Людська увага працює як об’єктив зі змінним фокусом: більшість людей сприймають загальну картину, а не вникають у дрібні деталі. Саме тому багато хто не помічає невідповідностей, навіть якщо вони присутні.
Це вже було, але цього разу інакше
Проблема розпізнавання фейків не нова: у минулому користувачі мали справу з фотошопом чи комп’ютерною графікою у фільмах. Проте головна відмінність полягає в тому, що традиційні візуальні ефекти створювались свідомо — художниками, дизайнерами. Натомість зображення, створені ШІ, часто є результатом обробки даних без людського втручання.
Дослідження доводять, що людям складно розрізнити реальні та штучні зображення. Навіть коли глядачам прямо пропонують визначити походження зображення, їхня точність майже дорівнює вгадуванню навмання.
Мозок, який обирає ефективність, а не точність
Людська когніція працює у двох режимах: швидкому, інтуїтивному, та повільному, аналітичному. У момент скролінгу переважає швидке мислення, яке використовує ментальні ярлики. Це дає змогу обробляти інформацію швидко, але поверхнево.
До того ж, психіка має схильність до підтвердження власних переконань: якщо побачене відповідає очікуванням — воно не викликає сумнівів. Саме тому зображення баскетболіста, який стрибає над натовпом, або казковий замок у лісі, можуть здаватися цілком реальними, якщо співпадають з внутрішніми уявленнями користувача.
Поради: як не потрапити в пастку ШІ-візуалів
Навіть якщо ШІ стає все досконалішим у створенні фотореалістичних зображень, люди все ще можуть розвивати критичне візуальне мислення. Ось кілька порад:
Довіряти інтуїції. Якщо зображення виглядає підозрілим, скоріше за все, так і є.
Шукати підказки. Ненормальні руки, викривлені тіні, текстури, які не відповідають фізиці — все це може свідчити про штучне походження.
Критично мислити. Якщо ситуація на фото виглядає нереалістичною, варто поставити під сумнів її правдивість.
Перевіряти джерела. Використання зворотного пошуку зображень та верифікація акаунтів допоможе розпізнати фейки.
Пильність — ключ до цифрової гігієни
Алгоритми штучного інтелекту стають дедалі точнішими, а фейкові зображення — переконливішими. Проте людський мозок, хоч і не ідеальний, може залишатись ефективним фільтром, якщо працює у відповідному режимі. Головне — не поспішати, уважно вдивлятися й не забувати мислити критично.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.