Асистент викладача в університеті, який веде дискусійні секції з гуманітарних курсів, регулярно перевіряє роботи, створені з допомогою штучного інтелекту. Більшість колег намагаються адаптувати завдання так, щоб ускладнити використання AI, але повністю уникнути цього неможливо. У реальних умовах звинувачувати студентів у кожному підозрілому випадку — не лише складно, а й не завжди обґрунтовано.
Пошук балансу між дотриманням академічної доброчесності та створенням справді навчального середовища залишається складним завданням. Карати студентів за те, що робить більшість, не надто ефективно. Проблема — глибша: слід переосмислити справжню цінність гуманітарної освіти.
Сучасна університетська система дедалі частіше оцінює дисципліни за їхньою здатністю створювати «продукти»: есе, аналізи, фільми — подібно до того, як інженерні чи економічні факультети демонструють результат у вигляді проєктів чи фінансових моделей. Це логіка не академічна, а корпоративна. Гуманітарні науки, як наголошує філософиня Меган Фрітс, мають іншу мету — формування особистості.
Інакше кажучи, студент — це не просто споживач освіти, а й результат навчального процесу. Ця ідея, яка бере початок ще від Арістотеля, стверджує: освіта повинна не лише передавати знання, а й виховувати чесноти — справедливість, сміливість, розсудливість. У сучасному світі, орієнтованому на прибуток, така ціль втрачає авторитет. Проте саме вона робить гуманітарну освіту унікальною.
Студенти сьогодні розриваються між двома поглядами на освіту: один — як на формування особистості, другий — як на інструмент для досягнення конкретного, вимірюваного результату. Саме другий підхід, зазвичай, домінує. Один зі студентів аргументував використання чатбота словами: «Ви просите мене дістатися з пункту А до пункту Б — чому б не скористатися авто?» Із утилітарної точки зору — це логічно.
Однак гуманітарна освіта — не про найшвидший шлях. Її цінність у тому, щоби навчити мислити, розвивати характер і практичну мудрість. Це ключова чеснота, на думку Арістотеля, яка дозволяє ухвалювати етичні рішення в неоднозначних ситуаціях. Саме вона сьогодні потрібна найбільше.
У світі, де AI постійно розширює межі можливого, практична мудрість стає критично важливою. Вона допомагає ухвалювати зважені рішення — коли використати нові технології, а коли утриматися. Але ця чеснота формується лише через досвід, роздуми, помилки та сумніви.
AI зменшує навантаження, але водночас позбавляє мозок необхідного тренування. За словами філософині Шеннон Валлор, надмірна автоматизація знесилює інтелектуальні чесноти — ті, що розвиваються лише через складність і зусилля. Якщо студенти віддають складне завдання машині, вони позбавляють себе можливості стати мудрішими.
Якщо ж викладачі не дозволяють використовувати AI, важливо дати студентам інші форми вираження — наприклад, організувати дебати про моральність застосування чатботів. Такі практики формують саме ті навички, яких не дає штучний інтелект: міркування, аналіз, діалог, моральне судження.
У випадках явного плагіату без реальної участі в обговореннях доводиться діяти згідно з академічною політикою. Але якщо студент справді залучений, варто враховувати контекст. Іноді гуманна гнучкість приносить більше користі, ніж сувора кара.
Це перехідна епоха. Гуманітарні науки стоять перед викликом — або змінитися, або зникнути. Щоб вистояти, їм потрібно повернутися до власної сутності: не бути фабрикою «продуктів», а простором формування розумних, відповідальних, етичних людей. А поки що — слід обирати ті варіанти, які дозволяють лишатися вірними цій місії.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.