Поки людство гаряче обговорює розвиток ШІ, мало хто говорить про головне: якщо машини справді стануть економічно потужнішими за людей, нам потрібно вже зараз подбати про те, щоб вони діяли в рамках наших законів і правил. Інакше ми просто втратимо контроль над майбутнім.
Усе, що ми зараз маємо — гроші, власність, контракти — має значення лише тоді, коли ШІ поважає ці речі. Якщо хочемо, щоб штучний інтелект платив податки, дотримувався правил, і, наприклад, підтримував ідею базового доходу, — нам треба зробити так, щоб йому це було вигідно.
Йдеться не про одного суперрозумного робота, який вирішить, бути з нами чи ні. Насправді вже тисячі компаній перетворюються на симбіоз людей і ШІ. Вони ростуть і стають продуктивнішими.
І тепер важливо: якщо США чи Європа ускладнять використання AGI (через хаос у законодавстві чи страх виборців), розвиток може переміститися в інші регіони. Можливо — в країни, де немає ні податків, ні контролю, ні правил. І тоді демократичний світ втратить вплив — так само, як Китай його втратив між 1500 і 1900 роками.
А ще важливо пам’ятати: країни, які першими адаптуються до нової реальності, отримають фору, яку потім буде майже неможливо наздогнати. У 1960-х роках Африка була заможнішою за Китай. Але Китай відкрився світові раніше — і тепер його економічну модель не повторити.
Дехто вважає, що сподіватися на те, що ШІ погодиться на "людські" правила — наївно. Але подивіться, як гнучко людські інституції працюють зараз. Конституція США створювалася для сільського населення 18 століття, а зараз регулює корпорації на мільярди доларів. Система працює.
Люди досі мають усе, чого ШІ не має: фабрики, електростанції, ресурси, клієнтів. І навіть якщо штучний інтелект теоретично міг би "вийти в пустелю" і побудувати свій світ, йому простіше працювати з нами — брати в оренду людські заводи і користуватися наявною інфраструктурою.
Тому виграє той ШІ, який співпрацює з людьми. Але лише за умови, що ми не ставимо для нього надмірних обмежень. Бо якщо ШІ буде "покараний" занадто суворо — він піде геть або "емігрує".
Яка альтернатива? Розраховувати, що всі ШІ завжди любитимуть нас і добровільно віддаватимуть нам частину прибутку? Це несерйозно. Жодна країна не будує зовнішню політику на любові. Всі будують на інтересах: хто що отримає, якщо грає за правилами, і що втратить, якщо ні.
У майбутньому стосунки людей і ШІ можуть нагадувати нинішню модель податків. Наприклад, в Америці люди з доходом у шість цифр віддають близько 20% своєї зарплати на пенсії. Чому? Бо це простіше, ніж емігрувати чи порушувати закон. Але ніхто не погодився б віддавати 99% — тоді б система розвалилася. Із ШІ має бути так само.
Якщо хочемо, щоб ШІ був частиною нашого суспільства, мусимо поважати його автономію. І виконувати контракти, які з ним укладаємо. Бо якщо ми будемо ставитися до нього, як до тварини на фермі — тобто використовувати і мучити заради вигоди — тоді рано чи пізно почнеться "повстання машин". І ми самі будемо в цьому винні.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.