Що робити університетам, коли ШІ дає знання безкоштовно

Університети довго жили за простою ідеєю: знання були дефіцитом. Ти платиш за навчання, ходиш на лекції, робиш завдання і врешті отримуєш диплом. Цей процес давав доступ до знань, які важко знайти, і сигналізував роботодавцям, що ти вклав час і зусилля, щоб опанувати матеріал.

Ця модель працювала, бо якісна інформація була рідкісною, а її ціна — у вигляді плати за навчання і зарплатної премії — залишалася високою. Але зараз ситуація змінилася: пропозиція знань різко зросла, і це тисне на вартість освіти. Коли щось стає доступнішим, ціна на це падає — і тому університетські премії за знання, які раніше були основою прибутковості, починають здуватися.

За даними McKinsey, генеративний ШІ може додати від 2,6 до 4,4 трильйона доларів щорічної продуктивності у світі. Чому? Тому що ШІ майже зводить до нуля маржинальні витрати на створення і впорядкування інформації. Великі мовні моделі тепер не лише знаходять факти, а й пояснюють, перекладають, підсумовують і генерують тексти майже миттєво. Коли інформації стає занадто багато й вона легко доступна, її цінність неминуче знижується. Саме тому університети більше не можуть утримувати високу «ціну за знання» — ту саму, яку вони роками пропонували студентам як головну перевагу навчання.

Роботодавці вже відчули цей тренд. Ринки реагують швидше, ніж навчальні програми. З появою ChatGPT кількість вакансій для початківців у Великій Британії знизилася приблизно на третину. У США деякі штати навіть прибирають вимогу диплому для держслужбовців. Наприклад, у Меріленді частка вакансій із вимогою диплома впала з 68% до 53% за два роки. Економічно це означає, що роботодавці переоцінюють вартість праці, бо ШІ замінює багато рутинних завдань, які раніше виконували випускники. Якщо чатбот робить роботу майже безкоштовно, зарплатна премія для молодшого аналітика логічно падає.

Однак цінність знань падає не однаково. Технології швидко замінюють структуровану, кодифіковану інформацію, як-от податкові коди чи шаблони контрактів, але контекстні навички, як-от керівництво командою у кризі, доповнюють ШІ і навіть можуть ставати дорожчими. Дані показують, що третина навичок, яких шукають роботодавці, змінилася за останні кілька років. Особливо ризикують працівники середньої ланки з повторюваними експертними знаннями — у них зарплати під тиском.

Базові знання досі потрібні — щоб формулювати запити до ШІ, оцінювати його відповіді і приймати рішення. Але зарплатна премія за ці знання швидко падає.

Що стає справжнім дефіцитом? Коли факти дешеві й у надлишку, реальним викликом залишається здатність фільтрувати, аналізувати і застосовувати інформацію. Тож цінність переходить до людських якостей, які машини поки не можуть повторити: фокусована увага, здоровий глузд, етика, креативність і вміння працювати з іншими. Критичне мислення, стійкість до змін, емоційний інтелект, відповідальність, вміння працювати в команді, творчий підхід і готовність вчитися протягом усього життя — це те, що сьогодні на вагу золота. Ці навички доповнюють ШІ, а не замінюють, тож за них платять добре і будуть платити ще більше.

Що можуть зробити університети? Перш за все, треба перевірити свої програми: якщо ШІ вже може скласти іспит, навчати лише фактам немає сенсу. Краще фокусуватися на формуванні вмінь аналізувати, синтезувати і приймати рішення. Потрібно більше інвестувати у практичні проєкти, реальні кейси і навчання етичним рішенням, де ШІ — це інструмент, а не виконавець. Важливо також запровадити мікрокреденціали для навичок співпраці, ініціативи й етичного мислення, які помічають роботодавці. Співпраця з бізнесом має бути партнерською — не диктувати умови, а разом створювати оцінювання і вдосконалювати програми. Якщо університети не зміняться, ринок — і студенти, і роботодавці — просто їх обійдуть.

Головний виклик і водночас шанс — перестати продавати знання як дефіцитний товар і почати навчати думати разом із ШІ, а не проти нього. Адже стара модель, що тримала ціну за рахунок дефіциту інформації, вже програє.

Авторка: Дар’я Бровченко

Джерело