Тепер твоя робота — не писати код, а керувати ботами

У багатьох розробників кар’єра починалась із повного занурення в код. З часом частка програмування зменшувалась — з’являлись завдання з управління людьми, архітектурою, процесами. На певному етапі вони майже перестають писати код, лише іноді щось лагодять чи оновлюють.

І для частини з них це нормально. Не всім подобався сам процес кодування. Часто більше цікавив сам продукт, системність і вплив на команду. Роль керівника чи CTO дозволяє працювати саме на цьому рівні — проєктувати, спрямовувати, масштабувати вплив. Але в цьому процесі майже не лишається місця для дофаміну — того швидкого задоволення, яке колись давали технічні задачі.

Сьогодні багато хто стикається з тим самим, навіть не маючи формальної управлінської посади. Просто настав новий етап: програмісти стали керівниками AI-агентів.

AI-помічники справді відкривають нові горизонти. Вони автоматизують рутину, реалізовують фічі за планом, розробляють архітектуру, яка раніше існувала лише в уяві. Працюють паралельно, масштабують продуктивність. Але разом із цим зникає відчуття особистої участі.

У перші тижні це відчувається як прорив: усе робиться швидко, ефективно, легко. Але невдовзі приходить усвідомлення: легко зроблене не дає гордості. Справжнє професійне задоволення рідко народжується з легкості — частіше з боротьби, помилок, перезапусків, фрустрації. Саме через це найцінніші моменти в кар’єрі пов’язані не з комфортом, а з подоланням складнощів.

І ось парадокс: AI-агенти звільняють від рутини, але залишають із відчуттям емоційної порожнечі. Бо тепер — це радше про координацію, постановку завдань, ніж про занурення в технічні нюанси.

Часто звучить твердження: робота розробника — це вирішення проблем користувачів. Але в реальності, якщо завдання доходить до інженера — воно має бути вирішене через код. Продакт-менеджери й бізнес-аналітики шукають відповіді на питання «що потрібно зробити», а інженери — «як це реалізувати». Написати промпт для AI — це вже інша роль, інший ритм. І не факт, що вона дає те саме задоволення.

Це особливо важливо зараз — коли індустрія змінюється. Змінюється й тип людей, яких вона приваблює. Для тих, хто працює у стані “флоу”, глибоко занурюється в код, нова реальність може стати демотивуючою.

Водночас варто пам’ятати: AI-агенти — не магія. Вони не ідеальні. І завжди буде потреба у досвідчених фахівцях, які зможуть “врятувати” ситуацію — зайти в згенерований код і зробити все вручну. Це не простіше — навпаки, часто складніше. Бо треба розібратись у логіці, яку створила не людина.

З часом змінюються і навички. Розробники, які постійно працюють з AI, краще формулюють задачі, вміють розбивати роботу на етапи, розуміють обмеження моделей. По суті, це вже менеджмент. Але старі знання — згасають. Без практики згасає синтаксис, забудовуються фреймворки, втрачається впевненість.

Саме тому сьогоднішні технічні лідери стикаються з новим викликом: задачі стають складнішими, відповідальність — вищою, а навички, які колись були щоденним інструментом, — втрачають чіткість.

Авторка: Дар’я Бровченко

Джерело