Медичні помилки шкодять пацієнтам. Штучний інтелект може це змінити

Небезпека в операційній

Джон Відерспан добре знає, як легко припуститися помилки в умовах стресу в операційній.

«У ситуаціях із травмою чи погіршенням стану пацієнта потрібно якомога швидше ввести екстрені ліки, — розповідає анестезист UW Medicine у Сіетлі. — І саме в ці моменти, коли вирує адреналін, трапляються помилки».

Попри зусилля з підвищення безпеки пацієнтів, за оцінками, щонайменше 1 з 20 пацієнтів у системі охорони здоров’я все ще стикається з медичними помилками. Найпоширеніші серед них — медикаментозні, коли пацієнт отримує неправильний препарат або дозу. У США такі помилки щороку травмують приблизно 1,3 мільйона людей і щодня стають причиною щонайменше однієї смерті (дані ВООЗ).

Багато лікарень уже впровадили різні механізми безпеки: кольорове маркування ампул і шприців для легшого розрізнення препаратів, а також штрихкодові сканери, які перевіряють, чи правильні ліки введено правильному пацієнту.

Та навіть попри це, медикаментозні помилки все ще трапляються із тривожною регулярністю.

Як може допомогти ШІ

«Я читала дослідження, де 90% анестезіологів визнавали, що хоча б раз у кар’єрі зробили помилку з ліками», — каже докторка Келлі Майклсен, колега Відерспана, анестезіологиня та викладачка Вашингтонського університету.

Як лікарка і водночас інженерка, вона вирішила: якщо навчити штучний інтелект розпізнавати ліки, це може стати «другими очима» в операційній.

«99% препаратів, які ми використовуємо, — це одні й ті самі 10–20 ліків. Тож я подумала: це завдання цілком під силу ШІ».

Технологія

Майклсен сфокусувалась на типовій помилці під назвою "vial swap" — коли медик переплутує ампули або неправильно маркує шприц, і пацієнту вводять не той препарат. Такі помилки становлять близько 20% усіх помилок із ліками.

Один із найгучніших випадків стався у 2017 році, коли пацієнтці в клініці Вандербільта замість заспокійливого ввели смертельну дозу паралізуючого засобу. Жінка померла, а справа стала предметом кримінального розслідування.

Майклсен запропонувала рішення: "розумні окуляри" зі вбудованою камерою, яка автоматично зчитує назви на ампулах і шприцах і перевіряє їхню відповідність. Якщо в шприці пропофол, а на ампулі написано "ондансетрон" — система видає попередження. Якщо все співпадає — можна продовжувати.

На розробку пішло понад три роки, половину з яких витратили на отримання дозволу для використання відеозаписів із реальних операцій. AI-систему навчали як на записах правильних дій, так і на змодельованих ситуаціях із помилками.

Результати

У дослідженні, опублікованому наприкінці минулого року, технологія показала 99,6% точності у виявленні помилок типу "vial swap". Тепер залишилося лише обрати, як саме передавати попередження медперсоналу — і після схвалення FDA система буде готова до застосування.

Майклсен схиляється до аудіоповідомлень, адже більшість гарнітур мають вбудовані динаміки.

«Це має бути легкий сигнал, який змушує зупинитися на секунду й переконатися, що все правильно».

Відерспан, який вже тестував систему, каже: «Гарна ідея. Як тільки пристрій стане меншим, думаю, багато хто з анестезіологів буде радий ним користуватися».

Не панацея

Хоча експерти зі США позитивно оцінюють прорив UW, вони застерігають: AI — це лише один рівень безпеки.

«Усе одно залишаються питання: як інтегрувати такі технології в реальну практику без побічних ефектів?» — каже доктор Ден Коул, президент Фонду безпеки пацієнтів-анестезіологів.

Мелісса Шелдрік, активістка з безпеки пацієнтів з Онтаріо, яка втратила 8-річного сина через медикаментозну помилку, погоджується: технології допомагають, але не можуть замінити комунікацію, координацію між відділеннями та загальну культуру безпеки.

Доктор Ніколас Корделла з Бостона наголошує, що AI не створює зайвого навантаження: «AI-камери — це пасивний нагляд, який не вимагає уваги лікаря, але підстраховує його».

Що далі?

Майклсен планує розширити функціонал системи — щоб вона могла також визначати об’єм препарату в шприці. Це критично, особливо у педіатрії, де вага пацієнтів може відрізнятись у 100 разів, а ризик передозування чи недодозування — високий.

Відерспан додає: AI можна буде застосовувати й на інших етапах — при видачі пероральних препаратів або у відділеннях невідкладної допомоги.

Проте широке впровадження таких систем вимагає жорстких стандартів конфіденційності, адже камери можуть фіксувати обличчя пацієнтів або особисті дані. У випадку UW система налаштована виключно на розпізнавання етикеток і не зберігає відео.

Майбутнє — за AI

Експерти попереджають, що надмірна довіра до технології — ще одна небезпека. Лікарі не мають втрачати навички через покладання на AI.

«Це слизька доріжка. Якщо система покаже ефективність у виявленні помилок, можуть почати контролювати інші аспекти роботи лікарів», — застерігає Корделла.

Та попри ризики, більшість медиків бачать у цій технології потенціал для порятунку життів і полегшення роботи.

«У критичних ситуаціях кожна секунда важлива. Якщо AI допоможе виграти цей час — це безцінно», — підсумовує Відерспан.

Авторка: Дар’я Бровченко

Джерело