Самотність — це те неприємне відчуття, яке формує нас у спосіб, що ми часто не усвідомлюємо. І, чесно, не факт, що нам це сподобається.
Чатбот може подарувати розраду тим, хто справді ізольований. Але самотність — це не просто біль. Це тривожний сигнал, що підказує: час докласти зусиль і навчитися жити з іншими.
Сьогодні активно обговорюють компаньйонів на базі штучного інтелекту. Минулого року група дослідників — серед яких два професори психології та філософ — опублікувала статтю під назвою «На захист емпатичного ШІ». У ній наголошується: у деяких випадках сучасний ШІ може стати кращою компанією, ніж багато реальних людей. Замість того, щоб боятися чи уникати цього, варто замислитися, яку підтримку такі компаньйони можуть надати тим, хто відчуває самотність.
Самотність — це універсальне почуття, яке відчувають практично всі, у різні моменти життя. Але проблема не тільки в болі самотності. Вона в тому, що саме це почуття змушує нас шукати зв’язок, вчитися будувати відносини, працювати над собою і іншими. Самотність — це не просто дискомфорт, це своєрідний «дзвіночок» для нашого соціального виживання.
Якщо штучний інтелект дасть можливість кожному знайти «друга» в онлайн-просторі, чи не означає це, що люди перестануть намагатися справді спілкуватися між собою? І що тоді з нашою здатністю емпатії, співпереживання, умінням долати конфлікти? Адже саме через самотність ми вчимося цінувати спільність і глибокі людські стосунки.
Тож, хоча ШІ і здатен лікувати почуття ізоляції, воно не може повністю замінити те, що робить нас людьми — спільноту, живе спілкування і навіть, часом, біль, який формує наш характер.
Самотність — це не вирок, а можливість для розвитку. І поки ШІ допомагає нам впоратися з цим почуттям, важливо пам’ятати: найцінніше, що ми маємо, — це справжні зв’язки між людьми.
Авторка: Дар’я Бровченко

Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.