Застосування штучного інтелекту в освіті викликає в суспільстві багато тривог. Люди все частіше не можуть розрізнити реальне від штучного, а майбутнє ринку праці здається непевним. Найбільше хвилює, як впровадження ШІ вплине на дітей: чи не втратять вони навички глибокого читання, чіткого письма та критичного мислення.
Багато батьків сьогодні обговорюють, як штучний інтелект змінює шкільне навчання. Вони мають різні побоювання. Одні хвилюються, що діти використовують чат-боти, щоби списувати. Інші — що вчителі занадто покладаються на ШІ, щоб швидше виконувати свою роботу. А ще деякі школи вже повністю впроваджують ці технології, хоча поки що немає достатніх доказів того, чи ШІ насправді допомагає дітям краще вчитися, чи навпаки — шкодить.
Саме тому журналістка Кетті Кей звернулася до Сала Хана — засновника освітньої платформи Khan Academy та автора книжки Brave New Words. Хан вважається одним із провідних оптимістів щодо використання ШІ в освіті. У своїх відповідях він не ігнорує страхів батьків, однак переконаний, що технології можуть не лише зняти частину тривог, а й зробити навчання ефективнішим і доступнішим.
Кетті Кей: Багато батьків бояться, що ШІ просто «вимкне» мислення дітей, що ChatGPT робитиме все за них. Як виглядатиме клас через 10 років, якщо уявити, що ШІ — це не загроза, а помічник?
Сал Хан: Ці страхи — цілком реальні. Але перш ніж говорити про майбутнє технологій, варто згадати, навіщо ми взагалі вчимося читати й писати. Якщо запитати вчителя, він скаже: щоб навчитися формулювати думки та чітко їх передавати. Якщо подивитися на ШІ з цього боку, можна побачити не загрозу, а шанс покращити навчання.
Уявіть, що ваш округ отримав 1 мільярд доларів і найняв групу блискучих аспірантів, які працювали б разом із учителем у класі. Вони б допомагали оцінювати роботи, розробляти ідеї для уроків, надавати дітям підтримку. Коли починається урок, ці помічники разом із учителем спостерігають за класом, допомагають дітям без затримки й одразу повідомляють учителеві, хто чим зацікавлений або кому потрібна додаткова увага. Вони навіть можуть повідомити батькам про зміни в настрої чи зацікавленні учня — і все це майже в реальному часі.
Це було б ідеально. Учні були б задоволені, вчителі — підтримані, батьки — залучені. Саме таку роль у найближчому майбутньому відіграватиме штучний інтелект. Це не будуть реальні аспіранти, а цифрові асистенти, які допомагатимуть учителю, реагуватимуть на зміни в класі й підтримуватимуть індивідуальний підхід.
Кетті Кей: Але ж ми живемо в реальності, де ШІ вже замінює лікарів та інші професії. Чому ж учитель досі буде потрібен у класі?
Сал Хан: ШІ справді дозволяє підняти базовий рівень доступу до послуг. Наприклад, у селі в Індії людина зможе отримати консультацію ШІ-лікаря — і це краще, ніж нічого. Так само з освітою: учні зможуть мати доступ до ШІ-репетиторів і автоматичних оцінювань.
Але фізична школа залишається важливою. Діти потребують соціального середовища. Академічні знання — це лише частина. Навчання — це ще й розвиток емоційного інтелекту: як справлятися з конфліктами, як бути відповідальним, як взаємодіяти з іншими. Саме тут учитель незамінний — він встановлює живий контакт, підтримує дисципліну та допомагає зростати як особистість.
Кетті Кей: Чи може ШІ допомогти зробити навчання цікавішим? Можливо, навіть повернути учням радість від процесу?
Сал Хан: Думаю, ми зможемо зробити набагато більше, ніж раніше. Більшість учнів втрачає інтерес до навчання, коли не розуміє матеріал або не бачить у ньому сенсу. ШІ дозволяє персоналізувати досвід — адаптувати зміст до інтересів учня.
У нашому інструменті Khanmigo вже можна поспілкуватися з симуляціями історичних діячів або літературних героїв. Це робить навчання інтерактивним і захопливим. За 5–10 років віртуальні окуляри, ймовірно, стануть поширеними, і учні буквально зможуть занурюватися в тему: подорожувати людським тілом або відвідувати Давній Рим. Це радикально змінить сприйняття знань.
Кетті Кей: Отже, ШІ не просто підтримує процес навчання, а може й активізувати творчість?
Сал Хан: Так, він підсилює те, що вже є в людині. Якщо учень хоче все спростити — знайде, як це зробити з ШІ, але це не зробить його кращим. Натомість ті, хто прагне створити щось нове, зможуть використовувати ШІ як партнерський інструмент.
Я нещодавно готував випускну промову. Я не писав її через ШІ, але надиктував свої думки — система розпізнала текст, і я редагував його вручну, по абзацу. Це дало змогу структурувати ідеї. Я обговорював це із сином і дружиною, але коли вони не поруч — ШІ стає тим самим «другом по мозковому штурму».
Це як у президента Обами — він мав команду спічрайтерів, але завжди редагував тексти, щоб вони звучали його голосом. Сьогодні кожен має такий інструмент — але якщо не вмієш писати, ефективність буде мінімальна.
Отже, штучний інтелект не є загрозою, яка витіснить людське — навпаки, він може стати доповненням, що підсилює навчання, творчість і зв’язки між людьми.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.