Штучний інтелект — одна з найобговорюваніших технологій сучасності. Його або перехвалюють, або категорично недооцінюють. Дехто каже, що його вплив буде більшим за електрику, інші вважають усе це порожнім шумом. Але існує простий принцип, який дозволяє відрізнити хайп від справжньої вартості: якщо технологія створює відчутну користь — хай навіть у вузькій сфері — вона запускає ефект «троянського коня», тобто відкриває прихований потенціал, який стимулює практичне застосування й пришвидшує розвиток.
Коли Facebook перейменувався на Meta й почав просувати метавсесвіт, виявити цей потенціал було складно. Натомість Tesla з її Model S дала відчутну новизну: електрокар, який швидкий, комфортний, оновлюється по повітрю та справді змінює досвід водіння. Саме тоді технологія почала створювати цінність — і це запустило хвилю «навчання через дію».
Сьогодні ми стоїмо на порозі чергового тектонічного зсуву. Світ ШІ рухається від простого генерування відповідей до систем, де ШІ починає діяти — самостійно, через агентів. Це може стати поворотним моментом у технологічній історії. Але питання залишається: чи це справжня трансформація, чи знову хайп?
Багато матеріалів на цю тему перебільшують потенціал агентів штучного інтелекту. Особливо йдеться про багатоагентні системи — де багато невеликих ШІ виконують частини складного завдання спільно. На практиці такі системи виявляються нестабільними й важкими для реалізації.
Одна з головних проблем генеративного ШІ — це так звані «галюцинації», коли модель видає неправдиві або вигадані відповіді. Деякі дослідники стверджують, що з часом ці помилки лише посилюються. Вирішити це частково можна за допомогою інженерії запитів, коли модель змушують мислити поетапно. Інший варіант — RAG-системи, які поєднують великі мовні моделі з зовнішніми базами знань. Але навіть тоді точність рідко перевищує 70–80%.
Агентні системи відкривають інший підхід: розділити велике завдання на серію простих кроків, кожен з яких виконується окремим агентом. Один виконує завдання, інший перевіряє результат, третій інтегрує його, ще один — генерує відповідь користувачеві, а ще один контролює весь процес. Це схоже на змагальні нейромережі, де одна система навчає іншу. Такий підхід, хоча й складний, за зачиненими дверима вже демонструє точність у понад 95%. І це напряму впливає на людську працю.
Яскравий приклад — велика компанія, де є команда з 70 працівників, що обробляють контракти на закупівлі. Документи надходять у вигляді PDF, Excel або листів електронною поштою. Замість того, щоб один агент намагався розпізнати всі формати одночасно, було створено багатоагентну систему. Один агент обробляє лише PDF, інший — лише Excel, третій — тільки листи. Після того, як документ оброблено, інші агенти перевіряють дані, передають їх у внутрішню систему, повідомляють співробітників та контролюють точність і безпеку процесу.
Результат — із 10 000 контрактів близько 9 500 обробляються без помилок. З решти 500 — більшість помилок трапляється через відсутність одного конкретного етапу. Додавши агента для цього етапу, точність зростає ще більше. І так, команда зі 70 людей може зменшитися до менш ніж 7. Це — вже не майбутнє, а сучасність.
Довгий час вважалося, що ШІ лише доповнює людську роботу. Наприклад, його спочатку сприймали як заміну радіологам, але в результаті ШІ став інструментом, що допомагає їм у діагностиці. Проте розвиток агентних систем показує, що так буде не з усіма. Виживуть ті, хто активно цікавиться інструментами й вміє ними користуватися. Для тих, хто виконує повторювану, просту, малокреативну роботу — ці системи можуть стати серйозним викликом.
І тут виникає цілий пласт етичних і соціальних питань. Як заохотити людей експериментувати з ШІ? Як підтримати тих, хто боїться або не вміє користуватися цифровими інструментами? Як створити гідні шляхи для тих, чию працю замінять? І найцікавіше — як виглядатиме світ, якщо ми все зробимо правильно?
Можливо, це стане поштовхом до відродження справжніх покликань: ремесел, творчості, екологічного землеробства чи чогось ще, що сьогодні здається маргінальним, але завтра може стати основою нової епохи.
Якими б не були відповіді, головне — залишатися допитливими, експериментувати і бути серед тих, хто формує ШІ, а не просто стає жертвою змін.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.