Від фільтрів до «обличчя з Інстаграму» — технології докорінно змінили наше сприйняття краси. Напередодні виставки в Somerset House критик розмірковує про мистецтво в цифрову еру. Центральна постать — художниця Квалеаша Вуд, яка піднімає тему Snapchat-дисморфії: коли люди прагнуть бути схожими не на зірок, а на «ідеальну» версію себе, створену ШІ.
Виставка «Віртуальна краса», що стартує 23 липня, об’єднує понад 20 митців з усього світу, які досліджують, як ШІ, соцмережі та віртуальні ідентичності трансформують поняття краси. Це також святкування 25-річчя відкриття Somerset House для публіки — простору, де трансформується уявлення про самопрезентацію.
У роботах Вуд селфі переплітаються з фрагментами листування й вікнами браузера, відтворюючи цифрову тривожність. Її зображення — це гобелени, де сірі комп’ютерні рамки та хейтерські коментарі стають майже медитативними. «Я народилася в інтернеті», — каже вона. «Пам’ятаю смерть у The Sims, а не справжню».
Її надихає Кім Кардаш’ян, чия книга «Selfish» 2015 року заклала фундамент «Instagram face» — ідеалу з пухкими губами та котячими очима. Вуд називає «віртуальну красу» цілою епохою: тепер краса — це перегляди й лайки, а не те, як ти бачиш себе.
Інші експонати також переосмислюють канон краси. У «Венері» Сін Вай Кіна постає не богиня з полотна Боттічеллі, а трансгендерний артист у драг-костюмі. Класика й сучасність переплітаються. Орлан — французька художниця, яка ще в 1990-х зробила операції як мистецький жест. А Філіп Чустич демонструє скульптуру з силікону й екранів телефонів — гібрид тіла й технологій, де є шрами та інвалідність.
Чи це рай перевтілень, про який писала Донна Харавей у «Маніфесті кіборга», чи шлях до втрати контролю? Можливо, ідея кіборга вже застаріла, бо розум залишиться в машинах, а ми — лише тіла. Мет Коллішоу порівнює ШІ зі свідомістю, яка «не наша» — як погляд горили: щось є, але не те. У фільмі «Aftermaths» він уявляє життя після нас — уламки, вода, алгоритми й нові форми.
Що нас чекає — віртуальна краса чи цифровий жах? Ми зачаровані швидкістю, яскравістю, новими еталонами. Можливо, машини не знищать нас, а приручать — зроблять домашніми улюбленцями нової краси.
Авторка: Дар’я Бровченко
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.