Штучний інтелект не забирає твою роботу — він забирає твою компанію

Великі корпорації, що втрачають гнучкість, поступово зникають з ринку — і ШІ тільки прискорює цей процес Обговорення того, чи може штучний інтелект замінити інтелектуальну працю лікарів, юристів або PhD-фахівців, відволікає увагу від справжньої загрози: цілі компанії, а не окремі професії, можуть стати зайвими. Прискорене впровадження ШІ не просто змінює інструменти — воно руйнує цілі бізнес-моделі.

Нещодавно ширилася інформація про те, що OpenAI може стягувати до $20 000 на місяць за агента рівня PhD. Ця новина підігріла звичну дискусію про те, які професії вціліють у нову епоху. Але експерти, навіть ті, хто працює з передовими технологіями, поки не вважають ШІ достатньо досконалим для складних завдань. Джеймс Вільяррубія з NASA каже, що поки що не вражений. А Шон МакГрегор із Responsible AI Collaborative нагадує, що ШІ не готовий до роботи в сферах на кшталт хімічних лабораторій чи біомедицини, де помилка коштує надто дорого.

Питання не в тому, чи ШІ замінить вас. Питання — чи замінить він систему

Справжня зміна не у звільненні людей, а в тому, що цілі компанії можуть стати неефективними. Сюзанна Рабікофф, засновниця think tank The Pie Grower, переконана: майбутнє — за ефективністю, а не за роздутими структурами. Компанії, які накопичили технологічні борги та надлишкову кількість працівників, не витримають нових темпів.

Історія вже бачила схожі сценарії. Згадаємо, як японські автовиробники у 1970-х впровадили роботів на виробництві. Їхня продукція стала якіснішою, дешевшою, а процеси — гнучкішими. У той самий час американські компанії типу GM загрузли в неефективності, старих заводах і високих пенсійних зобов’язаннях. У 1960-х США виробляли майже половину всіх автомобілів у світі, Японія — лише 5%. Через два десятиліття співвідношення різко змінилося: США впали до 23%, а Японія піднялася до 29%.

Цей історичний приклад добре ілюструє те, що відбувається зараз із великими корпораціями. Можливо, через 10–15 років Apple виглядатиме як нинішній Ford — символ минулої епохи. Стартапи з ШІ мають менше інерції, можуть швидше реагувати на виклики та вирішувати вузькоспеціалізовані завдання точніше й дешевше.

Компанії вже почали втрачати ґрунт під ногами

Згідно з опитуванням Gartner наприкінці 2023 року, майже половина компаній активно розробляли власні інструменти ШІ. Але вже до кінця 2024-го таких залишиться лише 20%. Більшість переходять на готові рішення від зовнішніх постачальників — від LLM-платформ до традиційних софтверних компаній, які інтегрують ШІ у свої продукти.

Тренд очевидний і в інвестиціях: 2024 року ШІ-стартапи отримали майже половину з $209 мільярдів венчурного капіталу. І якщо лише кожна п’ята велика компанія сьогодні вважає себе конкурентоспроможною, то з кожним роком таких залишатиметься все менше.

Найбільший ризик полягає в тому, що коли зникне компанія — зникне й ваша робота. І неважливо, ким ви є: адміністраторкою на ресепшені чи науковцем із ступенем доктора. Сама структура, у якій ви працюєте, може виявитися несумісною з новими ринковими умовами.

Як не потонути, а зловити хвилю

Щоб залишитися на плаву, замало бути професіоналом. Треба бути в правильному місці в правильний час. Джонатан Розенберг, колишній віцепрезидент Google, одного разу сказав:

«Ти не можеш просто бути класним у своїй справі. Треба впіймати велику хвилю. Люди думають, що головне — це компанія, потім робота, потім індустрія. Насправді навпаки: індустрія, компанія, робота».

Саме це зараз і є головним викликом — не просто адаптуватися до ШІ, а вбудуватися в нову індустріальну логіку. Анкур Патель, CEO компанії Multimodal, радить кожному опанувати ШІ-інструменти, які допомагають бути продуктивнішими. У той самий час він наголошує на важливості м’яких навичок: лідерства, побудови довіри, роботи в команді. Ці речі — поза межами компетенцій навіть найпотужнішого ШІ.

Висновок

ШІ може й не замінить вас особисто, але цілком може знищити місце, де ви працюєте. Справжній вибір зараз — не між «бути чи не бути», а між тим, хто ловить хвилю, і тим, кого вона зносить.

Авторка: Дар’я Бровченко

Джерело